​

Якщо надзвичайні речі робити часто, вони стають буденними. Так, щороку, з першими весняними променями кожен турист починає боротися з буденністю та обирає собі наступне випробування по опануванню своєї нової вершини та перевірки пороху в своїх порохівницях.

В цьому році мою увагу привернули не гори зі скелястими під’йомами, а мальовничі краєвиди Поділля, куди рідко ступає нога туриста звичайного. А даремно! Ми старанно освоюємо пам’ятки ближнього та дальнього зарубіжжя в пошуках своєї Атлантиди та незаслужено залишаємо без уваги рідну неньку Україну.

От, наприклад, я не знала, що унікальний національний природний парк Подільські Товтри на Хмельниччині входить до списку семи природних див України. Площа цього дива – понад 2,6 га, це єдиний у світі (!) гірський кряж, що утворився не в результаті тектонічних процесів, а в результаті життєдіяльності живих організмів. Аналогів Подільським Товтрам у світі немає, подібні за геологічними структурами скелясті гряди існують тільки у Великобританії і США.

Саме тут серед мальовничих пагорбів Товтр, де один за одним здіймаються зелені, покриті деревами і зеленню мальовничі пагорби, а біля підніжжя пагорбів лежить тиха гладь синіх озер різної форми і розмірів, починаються Українські Карпати.

Яка ж тут краса! Жодна фотографія не передасть дивовижність цієї місцевості.

Всього за 5 днів походу ми здолали майже 100км шляху, перейшли через 3 підвісні мости через річки (і разом з тим вилікували свої фобії та практично стали канатохідцями), відкрили купальний сезон у Дністрі, відвідали 2 недіючі монастирі поблизу с.Бакота, побували на місці затоплених 23 сіл, які принесли в жертву Дністровському водосховищу , побачили 2 райдуги неземної краси, пережили 2 жіночі істерики від гадюк та кліщів та стали самою витривалою та дружньою командою! Яким же правим був Висоцький, коли надривно затягував: «Парня в горы тяни, рискни!». Бо там, далеко від цивілізації, серед випробувань, без додаткових психологічних тестів стає прозорою та зрозумілою сама сутність людини. Дорогі HRи, тягніть ваш виводок у гори і забудете про кадрові помилки :)

З цікавинок: побачили в глухому подільському селі на пагорбі невідому конструкцію. По окремим деталям в залізних останках пізнавався вітряк. Як пояснив місцевий житель Сашко, то був винахід його діда, який конструював його за власним проектом. Цей вітряк повинен був давати електрики на всю вулицю та економити не одну сотню гривень селу. Прошу звернути увагу – це був далекий 1992 рік і програми енергозбереження в країні ще не стояли першочерговим завданням. Простий сільський чолов’яга, мабуть, теж не був футуристом, просто хотів змінити життя на краще і зробив це. І що ж сталося з вітряком? Винахіднику дали заслужену премію, а конструкцію тиражували на все село? Авжеж! Приїхали до трударя поважні представники влади, щось порахували, прикинули і… вліпили чоловіку за той вітряк такий податок, який не покривався навіть його зарплатнею! Чоловік, не довго думаючи, мабуть зі словами: «Так не доставайся же ты никому!», розібрав своє творіння і зарікся ще щось придумувати. Ви як хочете, а я вимагаю Премію Дарвіна чиновникам, які приймають такі рішення!

А ще ми, фактично, прокладали новий туристичний маршрут та влаштували справжній лікбез для місцевого населення. Розумієте, турист звичайний нав’ючений - дуже рідке видовище для цієї місцевості, тож з кожного двору поспішали подивитися на нас, як на дивне явище і поцікавитися: «Діточки, а в чому ж то є інтерес, пхатися з величезними сумками через усю країну?». Коли ми пояснювали бабусям, що так ми вивчаємо рідну країну та її природу, то у відповідь отримали: «А, ну то йдіть-йдіть, може дощ піде!» Отак, з нашої легкої руки на Поділлі з’явилася нова прикмета – побачиш в селі нав’юченого туриста – до дощу!

P.S.І дощ таки пішов саме в той день, єдиний за весь похід

Автор – Олена Швець – (похід, травень 2015 р)

Читайте также:

Львов туристический

Вернуться к списку статей TravelTo Ukraine